Чи дома, дома молодий Іванко
Величальними піснями в українському стародавньому обряді колядування можна було вітати й «на відстані» – тих, кого не застали вдома. Наприклад, на Галичині й Волині під час Другої світової війни та в повоєнні роки колядники віншували вояків УПА в їхніх рідних домівках. Робили це таємно, застосовуючи методи конспірації.Колядувати родинам, де є воїни, – дуже давній звичай. Він походить, певно, ще з княжих і козацьких часів.
На Слобожанщині та Полтавщині збереглася колядка для військового, який «служить у полку, ще й шабелька при боку». Колядники від імені воїна звертаються до батька і матері та описують теплу родинну атмосферу, яка панує серед родичів і друзів-гостей, що зібралися за столом.
Сьогодні відомі три варіанти колядки «Чи дома, дома молодий Іванко»: з сіл Сватки та Веприк на Полтавщині та з Лантратівки на Сумщині. Уперше її 1972 року записав етномузиколог Олександр Правдюк у Сватках на Полтавщині. У Лантратівці на Сумщині 2018-го занотувала фольклористка Вікторія Гавриленко. Фіксування української культурної спадщини триває донині. Іноді перелік народних пісень поповнюється народно-мистецькими шедеврами, яким може бути кількасот чи й понад тисяча років. Подаємо варіант із села Веприк.
На Слобожанщині та Полтавщині збереглася колядка для військового, який «служить у полку, ще й шабелька при боку». Колядники від імені воїна звертаються до батька і матері та описують теплу родинну атмосферу, яка панує серед родичів і друзів-гостей, що зібралися за столом.
Сьогодні відомі три варіанти колядки «Чи дома, дома молодий Іванко»: з сіл Сватки та Веприк на Полтавщині та з Лантратівки на Сумщині. Уперше її 1972 року записав етномузиколог Олександр Правдюк у Сватках на Полтавщині. У Лантратівці на Сумщині 2018-го занотувала фольклористка Вікторія Гавриленко. Фіксування української культурної спадщини триває донині. Іноді перелік народних пісень поповнюється народно-мистецькими шедеврами, яким може бути кількасот чи й понад тисяча років. Подаємо варіант із села Веприк.
Чи дома, дома молодий Іванко,
А я знаю, його вдома нема,
Що він служить у полку,
Ще й шабелька при боку
У його.
Ой якби я знав,
що батенько живий,
Я б пісьомце написав
Та й до батенька послав,
До роднього.
А у батенька – весь двір на помості,
Собиралися все роднії гості.
Вони пили, гуляли
Та й про мене згадали,
Про роднього.
Ой якби я знав, що матінка жива,
Я б пісьомце написав
Та й до матінки послав,
До родньої.
А у матінки – весь двір на помості,
Собиралися все роднії гості.
Вони пили, гуляли
Та й про мене згадали,
Про роднього.
А я знаю, його вдома нема,
Що він служить у полку,
Ще й шабелька при боку
У його.
Ой якби я знав,
що батенько живий,
Я б пісьомце написав
Та й до батенька послав,
До роднього.
А у батенька – весь двір на помості,
Собиралися все роднії гості.
Вони пили, гуляли
Та й про мене згадали,
Про роднього.
Ой якби я знав, що матінка жива,
Я б пісьомце написав
Та й до матінки послав,
До родньої.
А у матінки – весь двір на помості,
Собиралися все роднії гості.
Вони пили, гуляли
Та й про мене згадали,
Про роднього.
