Нова радість стала. Історія колядки

Нова радість стала

«Нова радість…» – найвідоміша українська колядка. Вона єднає всю Україну вже майже триста років. Ця святкова пісня публічно пролунала на Софійському майдані в Києві на День соборності 1991 року після десятиліть радянських заборон, а менш ніж за рік Україна стала вільною.

Мелодію колядки вперше записали у XVIII столітті, приблизно у 1740-х роках. Етномузикологиня Ірина Клименко відшукала кілька варіантів музики і 1990 року видала їх у збірнику «Український кант XVII–XVIII століть». Слова без мелодії у шести варіаціях зафіксовано у збірнику матеріалів етнографічної експедиції Павла Чубинського другої половини XIX століття.

Також «Нова радість…» вміщена у «Богогласнику» – збірнику релігійних пісень, виданому у Почаєві 1790 року. До цього видання ввійшли твори XVII–XVIII століть, які створили викладачі і спудеї Києво-Могилянської академії, вчителі з колегіумів, мандрівні дяки, а також поети й музики. Утім творці зазвичай не зазначали під текстами свого авторства.

Нещодавно було оцифровано рукопис так званого Галаганівського вертепу, з яким у 1770 році спудеї Могилянки завітали у Сокиринці до маєтку заможного українського поміщика Григорія Галагана. Господарям та гостям дуже сподобалася вистава – бурсаків щедро винагородили, а вони подарували господареві свій розкішний вертепний будиночок із ляльками та рукопис із нотами на 80 сторінок. Серед різдвяних піснеспівів і колядок записана й «Нова радість…». Вона починається зі слів «Нова рада стала, як на небі хмара». Можливо, «хмара» в авторському варіанті звучала колись як «хвала».

Отож найвідоміша українська колядка дійшла до нас з кількома варіантами тексту. Мелодія ж має дві основні варіації. У базі етномузикологині Ірини Клименко є 48 записів із різних сіл – від Закарпаття та Прикарпаття до Одещини, Полтавщини та Пінщини.

Існує кілька варіацій колядки з текстами, актуальними для різних історичних подій: від часів січових стрільців, УПА чи повоєнних депортацій та відправлень у концтабори. Поряд з описами страждань і боїв бачимо незламну віру: «Нова радість стала, яка не бувала, / Над полями України пташечка літала. / Пташечка літала, нам звістку принесла, / Що Вкраїна не пропала – Україна воскресла».

Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим Дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога прославляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Читати більше

На Гуцульщині добре збереглися стародавні, ще дохристиянські колядки. Хоча записувати їх почали доволі пізно – аж наприкінці XIX століття. Серед збирачів і дослідників були Володимир Гнатюк, Іван Вагилевич, Володимир Шухевич – дід головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Володимир Гнатюк 1914 року опублікував збірку «Колядки і щедрівки» у двох томах.

Читати більше

Мабуть, першим дослідником, який узявся описати різновиди «різдвяних величальних пісень», був Іван Франко. Серед них він вирізнив народні (колядки) і церковні (коляди).Колядки Франко називав «старосвітськими». Йдеться про дохристиянські пісні-міти про створення світу, а також пісні-побажання, якими в різдвяний час колядники величали кожного члена родини.

Читати більше

Величальними піснями в українському стародавньому обряді колядування можна було вітати й «на відстані» – тих, кого не застали вдома. Наприклад, на Галичині й Волині під час Другої світової війни та в повоєнні роки колядники віншували вояків УПА в їхніх рідних домівках. Робили це таємно, застосовуючи методи конспірації.Колядувати родинам, де є воїни, – дуже давній звичай. Він походить, певно, ще з княжих і козацьких часів.

Читати більше

Українська Соборна Самостійна Держава – мрія багатьох поколінь українців. Цю мрію у спадок старші передавали молодшим, батьки – дітям, виховники – учням. І передавали не лише на ідеологічних вишколах, а й через мистецтво, книжку та пісню, зокрема колядку.

Читати більше

Українські колядки були поширеними на етнічних українських землях, які після Другої світової війни відійшли до Польщі. «Стала нам ся днесь новина» записали від Галини Югач, яка народилася 1931 року на Надсянні, у селі М’якиш Новий Ярославського повіту. Пані Галина 15-річною була змушена виїхати з рідного села, адже 1946-го автохтонне українське населення депортували до Радянського Союзу за договором між Польщею та УРСР.

Читати більше

Цю авторську колядку у 1990-х передавали з вуст в уста, з міста в місто пластуни, учасники молодіжних товариств, колядницьких ватаг. У ті роки різдвяні святкування стрімко відроджували, фольклорні гурти та мистецькі спільноти обмінювалися перлинками репертуару. І хоча тоді вийшли десятки збірників колядок, зазвичай там не було твору «Во Вифлеємі зоря сіяє».

Читати більше

Щедрують українці під Новий рік або напередодні Водохреща – на Щедрий вечір. Для гостини готують традиційні смаколики: кутю та узвар, голубці, налисники, вареники, пиріжки – і чекають на щедрувальників та посівальників.

Читати більше

Маланкування на Багатий вечір – тобто напередодні Нового року – збереглося в селах Гуцульщини, Галичини, Поділля та Буковини. Втім іще в середині ХХ століття цей обряд був поширений на значно ширших теренах. Пісні ж про Маланку і Василька трапляються на Київщині, Полтавщині, Харківщині.

Читати більше

Колядка «Уставай же, брате…» була закликом до надії в ті роки, коли на Галичині та в Карпатах проти більшовицьких окупантів ще воювала УПА. У 1940–1950-х її співали далеко не всім – лише найближчим. «Хлопці з лісу» могли лише таємно прийти до родини на Святу вечерю або до церкви на Різдво. Навіть одного стукача-вивідника було достатньо, щоб донести на всіх односельців, яких підозрювали у причетності до УПА.

Читати більше

Колядки як фольклорні твори живої традиції супроводжували своїх творців та виконавців на всіх етапах української історії: у Княжу добу, у часи Козаччини, УПА тощо. У різдвяних піснях поєдналися уявлення і про різдво світу, і про Різдво Спасителя, який своєю жертовністю відкупив цей світ та відновив зв’язок поміж Небом і землею. Також у колядках з’являються образи українських героїв, на яких покладають сподівання про нове вільне життя

Читати більше

Українські колядки – це жива традиція. Тому на рівні з тисячолітніми старосвітськими колядками, із народно-християнськими, із професійно складеними різдвяними кантами XVII–XVIII століть колядницькі ватаги співають і сучасні твори з нагоди найбільшого, найсвітлішого свята.

Читати більше

Упорядкування:

Ярослава Музиченко, Юрій Пуківський

Текст:

Ярослава Музиченко

Адаптація тексту:

Володимир Семків

Ілюстрації та обкладинка:

Надія Кушнір

Літературна редакторка:

Анна-Марія Волосацька

Дизайн та верстка книжки:

Галя Андрушкевич-Ардан

Головний редактор:

Віталій Ляска

Ідея:

Василь Максимовський, Віталій Муха

Координаторка видання:

Аліна Брода

Виконання:

гурт “Курбаси”

Звукозапис:

Jenny Records Lviv

Дизайн і розробка сайту:

shum.design