Мабуть, першим дослідником, який узявся описати різновиди «різдвяних величальних пісень», був Іван Франко. Серед них він вирізнив народні (колядки) і церковні (коляди).Колядки Франко називав «старосвітськими». Йдеться про дохристиянські пісні-міти про створення світу, а також пісні-побажання, якими в різдвяний час колядники величали кожного члена родини.

Коляди ж поетично переповідають євангельський сюжет народження Христа, прихід до вертепу пастушків, поклоніння царів та втечу Святого Сімейства до Єгипту. Ці пісні можна також назвати різдвяними кантами. Їх створювали у XVII–XVIII століттях викладачі Києво-Могилянської академії, а також колегіумів у різних містах Гетьманщини-України, а поширювали їх спудеї та мандрівні дяки. Такі твори співали в церквах, а потім і в домівках.

Утім є і третій різновид різдвяних пісень, перехідний між дохристиянським і церковним. У них поєднані стародавні мітологічні мотиви і християнські сюжети. Де «Сам Господь ниву оре, а Божа Мати їсти носить».

У таких колядках часто є образ Світового дерева, або ж Дерева життя, яке символізує світобудову. Місце, де воно росте, є центром всесвіту, саме звідти розгорнувся весь світ. Це казкове дерево розташоване: на горі, посеред моря, у чистім полі, поблизу дороги, «на Дунаєчку да на бережечку», а також «у пана-хазяїна на його дворі». Тобто його двір – у центрі світу!

Синонімом Дерева життя є триверхий храм. Зазвичай він має три вікна: з одного – виглядає Сонце, з другого – Місяць, із третього – Зірка або Янгол. У пізніших колядках такий храм «будували» із дерева, що росло на господаревім подвір’ї. Він мав три бані і три престоли, на яких – три різдвяні свята: Різдво, Святого Василя і Водохреща.

Колядку «Пане-господарю, на твоєму дворі» на Середньому Поліссі (село Селець, Житомирщина) записали етномузикологи з Національної музичної академії. З ініціативи Євгена Єфремова вони створили фольклористичний гурт «Древо», який популяризує в Україні автентичну народну традиційну музику. Колядку 2002 року записали на диску «Древо. Пісні з України».